Блог Центру навчальних та інноваційних технологій УКУ

про методики викладання в т.ч. із технологіями, про освітні ресурси, цифрові інструменти та багато іншого.

Повернутися

829 Переглядів

Останнє заняття курсу

Наприкінці семестру чи курсу і викладачі, і студенти можуть впадати в спокусу занадто зосередитися на тому, чого вони не встигли, нарікати на те, що варто було б зробити по-іншому, і навіть докоряти собі. Але якщо відкинути таке “самокопання”, то останній день курсу може давати студентам і викладачам чудову можливість порозмірковувати про те, чого вони разом навчилися, якого досвіду набули, і про те, як він може впливати на їхнє майбутнє. У такому сенсі “кожен фініш [курсу, модулю, семестру, року…] – це, по суті, старт”.

Дослідники запитали викладачів, у який спосіб вони зазвичай завершують свої курси та з’ясували, що на підсумкових заняттях здебільшого відбуваються заліки, обговорення підсумкових робіт чи навіть пояснювання тем, без яких, за переконаннями викладача, студенти просто не можуть завершити курс. Щодо останнього, то, будьмо щирі, як не наївся з миски, то з полумиска не налижешся. Понад 90% студентів зауважили, що хотіли б завершувати навчальні курси з відчуттями глибшого сенсу (Eggleston & Smith, 2001), і щоб допомогти їм у цьому, на думку вчених, варто вдаватися не до наздоганяння теорії чи практики, а до спільної рефлексії (Bransford et al., 2000).

З того, що саме студенти думають про курс і в який спосіб говорять про нього, можна багато дізнатися про найрізноманітніші аспекти їхнього навчального досвіду. Водночас ретроспективне обговорення компонентів курсу, завдань, проєктів ー всього того, чим студенти займалися, ー є цінними також і тому, що дають змогу виокремити пріоритети в тому, що вони вивчили, переосмислити способи застосування набутих знань і навичок. Під час такого вправляння студенти зможуть впорядкувати все вивчене на курсі, щоб пізніше застосувати це у своєму житті. З іншого боку, саме завдяки такому усному чи письмовому зворотному зв’язку викладачі можуть дізнатися, які з аспектів курсу справили найбільший вплив на студентів. Ця інформація може бути корисною для майбутніх ітерацій курсу.

Кілька ідей для підсумкового заняття 

На початку курсу викладачі часто створюють завдання, в яких учасники ставлять цілі на курс та формулюють свої очікування. Якщо у Вашому курсі було таке завдання, тоді на останньому занятті можна повернутися до цілей і обговорити, якою мірою вдалося їх досягнути. 

Щоб зробити таку групову рефлексію більш ефективною, узагальніть усі задекларовані цілі й переформулюйте їх у 7-8 тверджень. Якщо заняття відбувається в авдиторії, то запишіть кожне твердження на окремому аркуші А4 зі шкалою 1-10 або 1-5 і розмістіть на дошці або на стінах кімнати. Попросіть учасників подумати, (1) в якому зі сформульованих тверджень вони бачать свої цілі, та (2) оцінити, якою мірою їм вдалося їх досягнути. 

Щоб розпочати дискусію, учасники підходять до аркушів з обраними цілями та “голосують” – ставлять позначку на відповідному рівні шкали. Здебільшого студентам “резонують” 3-4 твердження із запропонованих, і після “голосування” добре видно, які з цілей були найпопулярнішими, тобто здобули найбільше позначок, і на скільки балів в середньому учасники курсу оцінили свій рівень досягнення цілей. Викладач може прокоментувати результати візуального зворотного зв’язку й розпочати розмову зі студентами щодо тих цілей, які набрали найменше або найбільше балів:

Чому, на Вашу думку, нам не вдалося досягнути цієї цілі?

Що треба було б змінити в курсі, щоб досягнути цієї цілі?

Якщо подивитися на наш курс ретроспективно, то чи було реалістичним досягнення цієї цілі? Чи варто було б змінити щось у силабусі або під час його обговорення на вступному занятті курсу?

Щоб провести таке опитування в онлайновому форматі, можна скористатися Mentimeter – тут добре пасуватиме тип запитання Scales. Зверніть увагу, що у Scales можна запропонувати учасникам для оцінювання тільки вісім тверджень. Миттєві мобільні опитування можна використовувати і під час авдиторних занять, і в дистанційному форматі. Докладніше – читайте в цьому матеріалі на нашому блозі та скористайтеся інструкціями на сайті Центру навчальних та інноваційних технологій УКУ.

Настанови випускників курсу – наступникам

Є відома думка Теодора Рузвельта про те, що нікого не цікавить, скільки Ви знаєте, доки вони не дізнаються, наскільки Вам важливо те, що Ви робите [Nobody cares how much you know, until they know how much you care]. Дуже часто студентів захоплює не стільки навчальний матеріал, скільки ставлення до нього самого викладача, а також можливість навчатися від нього, зазирати в його “наукову лабораторію”, навіть якщо йдеться не тільки про досліди з фізики чи експерименти з хімії, а про спосіб читання і конспектування текстів, роботи з архівними чи електронними матеріалами, просіювання “фейків” тощо. Наприкінці курсу викладач чи викладачка може поділитися зі студентами, якими були його/її цілі на цей курс, демонструючи, як він сам використовує кожну нагоду, щоб постійно вчитися і вдосконалюватися. 

Цінною може бути також і вправа, в якій студенти формулюють 1-2 поради тим студентам, які вивчатимуть цей курс у майбутньому. В авдиторії викладач просить записати такі настанови на паперових аркушах або ж створює Padlet або Jamboard, а студенти записують відповідь на запитання “Що б Ви порадили своїм наступникам, які вивчатимуть цей курс? Що Ви порадили б викладачеві зробити по-іншому?” Якщо викладач знає, що для групи важливо, щоб відгуки були анонімними, то і для паперових відгуків, і для дописів на онлайнових дошках такий формат легко налаштувати. Докладніше про налаштування навчального простору на дошці Padlet читайте у цій публікації на нашому блозі, а інструкції про роботу з Jamboard – у цій добірці на сайті ЦеНІТ.

До речі, розпочинаючи наступну ітерацію свого курсу можна поговорити про ці відповіді з новими студентами. Досвід показує, що студенти, які на своєму першому занятті бачили, в який спосіб викладач працює з відгуками студентів, з більшим ентузіазмом пишуть свої побажання на останньому занятті.

Лист-нагадування після курсу

Наприкінці навчального курсу учасники зазвичай мають багато ідей, як можна використати здобуті знання чи вміння. Важливі висновки з дискусій залишаються свіжими в пам’яті, а прагнення прочитати чи зробити щось із рекомендованого на курсі – справді живе й гостре. Однак усі ми знаємо, що з плином часу будь-який ентузіазм поволі згасає, тож наприкінці курсу варто заздалегідь подбати про те, як підтримати в собі вогонь добрих змін.

Після оцінювання цілей студентам можна запропонувати написати листи самим собі. Це можуть бути і паперові послання, і заплановані електронні повідомлення. Якщо є змога, то роздайте студентам заздалегідь підготовлені аркуші та конверти й запропонуйте їм впродовж 10 хвилин написати швидку, але чітку відповідь на одне із запитань:   

Що найбільше захопило Вас на курсі?

Які цілі залишаються актуальними та що Ви зробите для того, щоб досягнути їх після курсу?

Про яке натхнення курсу Ви хотіли б не забути?

Які ідеї, народжені курсом, Ви хотіли б реалізувати?

Які 2-3 найближчі кроки Ви для цього зробите?

Іноді хтось зі студентів хоче написати собі якесь побажання в контексті курсу або записати запитання, на яке шукатиме відповідь найближчим часом. Підкажіть студентам, що такі думки також можна додати в лист. Попросіть усіх запакувати свій лист у конверт і написати на конверті свою поштову адресу, а потім зберіть усі конверти й пообіцяйте надіслати їх поштою через 6 місяців. До речі, якщо у Вас немає змоги придбати конверти всім свої студентам, попросіть їх самих прийти на підсумкове заняття з конвертами та марками. Якщо раніше ніхто з викладачів не практикував із ними такого завдання, то таке прохання може неабияк заінтригувати та здивувати їх. 

Якщо Ви – викладач, будь ласка, не пропонуйте студентам писати і запаковувати свої листи з настановами, якщо не плануєте їх надсилати. Якщо Ви хоч трохи не впевнені, що через пів року справді знайдете час і дійдете з цими листами на пошту, то доручіть цю місію комусь зі своїх асистентів або ж (найкраще!) оберіть таке завдання для підсумкового заняття, яке не вимагатиме таких відтермінованих інвестицій. Це можуть бути, наприклад, електронні повідомлення, адже листи самим собі цілком можна надіслати імейлом – (1) від викладача, (2) у форматі повідомлення з календаря Google або ж (3) запропонувати студентам самим надіслати їх собі. 

“Нагадування від себе”

Студенти самі не можуть надіслати собі паперового листа так, щоб він надійшов їм через півроку, однак це цілком може спрацювати, якщо вони створять електронний лист і налаштують його автоматичне надсилання на свою ж електронну скриньку через 5-6 місяців. 

“Нагадування з календаря”

Якщо студенти користуються календарями Google або іншими схожими сервісами, то можна запропонувати їм під час заняття створити там одноразову подію в певний день через 5-6 місяців з назвою, наприклад, “Важливе нагадування з курсу “…” і додати до опису події свій електронний лист. Поштовий сервіс, синхронізований із календарем, автоматично надішле повідомлення з календаря у визначений час.

“Нагадування від викладача”

Якщо Ви – викладач і хочете не тільки дати студентам нагоду та простір для саморефлексії, але Вам і самим цікаво прочитати їхні настанови самим собі, тоді запропонуйте їм “посередницькі послуги віртуального поштаря”. Нехай на підсумковому занятті студенти 7-10 хвилин пишуть електронний лист до себе і надсилають його на електронну скриньку викладача курсу. Після заняття викладач переадресовує листи та встановлює дату їхнього автоматичного надсилання через рік або через 5-6 місяців.  

Гра “Стань праворуч, стань ліворуч”

Практика багатьох викладачів показує, що останнє заняття варто пов’язувати з першим – у такий спосіб ми створюємо і для себе, і для студентів своєрідне обрамлення курсу. Як видно з опису попередніх вправ, такого ефекту “закриття гештальту” можна досягнути різними способами. Можна повернутися до однієї з вправ із першого заняття (наприклад, про цілі курсу). Можна збирати відгуки, водночас нагадуючи студентам про те, як цікаво було обговорювати з ними такі ж відгуки, які залишили їхні попередники (вправа про побажання наступникам). А можна підбити підсумки курсу у форматі такої ж вправи, яку на першому занятті Ви використовували для “ламання криги” чи огляду силабусу. 

Наприклад, популярною вправою для знайомства на курсі чи модулі є вправа “Стань праворуч, стань ліворуч”. Якщо заняття відбувається в авдиторії, ведучий стає посередині кімнати й каже: “Якщо ви любите котів, станьте праворуч від мене, а якщо любите собак, то станьте ліворуч”. Ось перелік найзагальніших запитань, які можна використати для такої вправи на першому занятті.

Ви граєте на музичних інструментах? – А ми ні! Отож у нас є дві групи. Розкажіть про свої музичні інструменти! Ого, троє грають на акордеонах, п’ятеро на гітарах вона – на бандурі, вона – на сопілці, а він і вона – на флейті. Чи це не чудово?

Той, хто займається спортом хоча б тричі на тиждень, нехай стане праворуч, а інші – ліворуч від мене. Яким видом спорту Ви займаєтеся?

У Вас вивільнилося кілька годин і є нагода піти в Оперу. Якщо Ви точно підете, станьте ліворуч, якщо точно ні – приєднайтеся до іншої групи. Чому ні? Що ви оберете натомість?

У Вас є домашні улюбленці? Ви в одній групі, якщо немає – Ви в іншій. Хто цей улюбленець? Кіт і миші в одній хаті? Собака і папуга?

Кава чи чай? Вода чи сік? Гори чи море? Опера чи балет? Книжка чи фільм? 

Водночас викладач може ставити не тільки загальні запитання, але й такі, з яких далі зможе розвинути дискусію щодо певних правил курсу або навіть окремих його тем. Наприклад, “Хто користується календарем Google на смартфоні, станьте ліворуч, а хто ні, станьте праворуч”, “Якщо Ви знаєте, що таке scafolding, станьте праворуч, а якщо ні – станьте ліворуч”. Після кожного такого запитання можна попросити когось із кожної з двох груп прокоментувати свій вибір – обґрунтувати, пояснити, навести приклад тощо, а також принагідно пояснити, чому це питання є або буде актуальним для курсу.      

Для такої гри на підсумковому занятті варто обрати 4-5 найбільш обговорюваних питань у цій групі. Наприклад, якщо це був курс про переваги цифрових інструментів, можна запропонувати учасникам повернутися до дилеми “Power Point vs Google Slides”, “Zoom vs Microsoft Teams” або “Moodle vs Google Classroom”. Якщо таку вправу потрібно провести у дистанційному форматі, то для цього можна створити презентацію, в якій кожен слайд має тло, що складається з двох частин різного кольору із написами альтернатив, як, наприклад, отут. Перед початком вправи ведучий поширює свій екран із першим слайдом, дає технічні інструкції та починає “голосування”. Наприклад, якщо сесія відбувається в Zoom, то учасникам треба дати змогу анотувати екран викладача (докладніше про це – тут). Щоб “стати праворуч або ліворуч”, студенти ставлять позначку (функція Annotate – Stamp) на правому або лівому полі слайду. Зверніть увагу, що перед тим як перемкнути наступний слайд і озвучити наступне запитання, викладач (Host або Co-host) мусить очистити анотування екрану (Clear annotation). 

“Про що я не можу мовчати? Чому?”

Навіть якщо курс відбувається в університеті вже не перший рік, і навіть якщо конкретний викладач провів уже кілька його ітерацій, однак кожного разу змінюються і учасники курсу, і їхній навчальний досвід. Якщо студенти запам’ятали або вивчили на курсі щось дійсно цікаве й важливе для свого життя, вони неодмінно розповідатимуть про це іншим – колегам із молодших курсів, одноліткам з інших університетів, батькам або друзям на вечірці. Такі “родзинки” курсу можна спільно виокремити, переоцінити й разом навчитися комунікувати саме під час останнього заняття. Під час попередньої вправи ви мали нагоду пригадати завдання, вправи, проєкти, тексти, фільми, факти, цитати, дописи на форумі або інші цікаві події курсу, тому на цьому етапі заняття можна просто запитати: “Що найцінніше Ви забираєте з собою? Про що Ви не можете мовчати? Про що будете розповідати своїм друзям і чому?”

Якщо Ви передбачаєте, що під час синхронного заняття Вам не вистачить часу на таку розмову, то можна запропонувати студентам написати про це як “вхідний квиток” на підсумкове заняття. Ось варіанти таких завдань.

Про що був наш курс “…”? Сформулюйте Вашу відповідь як твіт (140 символів). 

Уявіть, що Ваша бабуся запитує Вас про те, що Ви запам’ятали з курсу. Як би Ви відповіли? Запишіть, будь ласка, свою відповідь, використавши 100-120 слів. 

Про який факт із нашого курсу Ви хотіли б поговорити зі своїм другом чи подругою?   

Як ми почувалися на курсі: словами не передати

Якщо ви зі студентами справді налаштувалися провести останнє заняття курсу, обмірковуючи свій спільний навчальний досвід, тоді ви точно захочете запитати одне одного щось на зразок:

Як Ви почувалися на курсі?

Яким одним словом або короткою фразою Ви могли б описати свій досвід на курсі?

Навчальний курс “(назва)” – що це було для Вас? 

Відповідаючи на такі запитання, ми шукаємо ключові слова, образи, часто – емоції, але часто також і змістові концепти того, з чим або з ким асоціюється проживання курсу для студентів та викладачів (асистентів?) Я пробувала таку вправу з філологами: наприкінці курсу з методики викладання української мови як іноземної вони створювали хмаринку слів. Запитання звучало так: “Українська мова як іноземна: що це для вас і як? Напишіть, будь ласка, свої асоціації, використовуючи іменник, прикметник, дієслово і прислівник”. Ми отримали на екрані таке зображення і далі спільно обмірковували-підсумовували, в чому ж полягає ключовий “челендж”, що було особливо “складно” і “цікаво”, “тяжко” і “корисно”, а також ділилися тим, як сталося так, що концепт “креативний” опинився в центрі.

Практика, однак, показує, що таку рефлексію, зокрема наприкінці “нефілологічних” курсів, можна провести й дещо по-іншому. Розпочніть розмову з того, що відкрийте один зі сайтів стокових фото, наприклад, Pexels (тут є пошук українською мовою) або Unsplash (тут більше фото, але пошук тільки англійською) і назвіть кілька слів, якими Ви хотіли б описати, як Ви самі як викладач почувалися під час курсу. Це може бути, наприклад, “пошук”, “конспектування”, “розгубленість”, “гонитва за новизною”, “перешкоди”, “вихор”, “бібліотека”, “лабораторія змін”, “туман” тощо. Введіть одне або кілька з цих слів у пошуковий рядок на сайті пошуку фото та оберіть фото, яке візуалізує або в якийсь спосіб підкріплює чи доповнює те, що Ви вкладаєте у свої ключові слова та поясніть, що це для Вас означає.

Далі запропонуйте всім студентам дати собі відповідь на запитання: “Як я почувався (почувалася) на курсі? Яким словом чи образом можна було б передати свій стан упродовж навчального марафону на курсі? Чому? Про що це свідчить? Чого я (інші, викладач…) можу завдяки цьому навчитися?” Запросіть охочих поділитися міркуваннями, відштовхуючись або коментуючи фото зі сайту стокових зображень. 

Святкуймо і будьмо вдячними

Кілька років тому в Українському католицькому університеті відбувався Great Teachers Seminar – тижневий фасилітований вишкіл для викладачів, наприкінці якого всі учасники беруть участь у підсумковій зустрічі, яку там традиційно називають “святкуванням” [Celebrating of Learning]. Кількома ідеями, які чудово лягли в практику мого викладання та описані в цій публікації, я завдячую саме цьому семінару, а також досвіду інших його випускників та колег з Українського католицького університету, які щедро діляться своїми знахідками, беручи участь у курсах і тренінгах Центру навчальних та інноваційних технологій УКУ. 

Окрім рефлексії, підсумків та (пере)осмислень, на останньому занятті курсу важливо дати собі простір для святкування та вдячності. Якщо ви – студент, учасник чи учасниця курсу, то підготуйте кілька слів вдумливої подяки викладачеві та однокурсникам. Щоб зробити цю подяку дійсно змістовною, порівняйте два речення (1) “Дякую за фантастичний курс!” і (2) “На цьому курсі я вперше спробувала сама підняти в повітря дрон і зняти 30 секунд відео! Дякую вам за те, що ви організували настільки безпечний і креативний навчальний простір!” Яку з цих двох подяк Ви самі хотіли б отримати, якби, наприклад, були автором курсу з відеожурналістики? Мабуть, усе-таки другий – той, у якому виокремлено чіткий і вимірюваний результат, якого хтось досягнув завдяки курсу. 

Якщо Ви – викладач, подякуйте студентам за 2-3 конкретні події, фрази чи висновки, які Ви запам’ятали з їхнього курсу, і розкажіть, як подякуєте собі наприкінці навчального марафону. Наприклад, розкажіть, яку книжку прочитаєте, який фільм переглянете чи як організуєте кілька годин вільного часу, які з’явилися у зв’язку з завершенням курсу. Запитайте студентів, яку нагороду вони хотіли б організувати собі з нагоди успішного завершення курсу: випити кави з другом чи подругою, з’їсти улюблене морозиво, піти на омріяну екскурсію чи пограти в комп’ютерну гру. Складіть спільну мапу таких добрих постанов і надішліть її спільним листом після підсумкового заняття. Якщо Ви самі пообіцяли, що з нагоди завершення курсу поїдете в гори, то чи не чудово було б через кілька тижнів надіслати у спільний чат курсу фото з поїздки? Може, так, а може, й ні. Головне в тому всьому – постійно і пильно вчити(ся) від себе й від інших, і одним з уроків може бути те, як наприкінці курсу залишатися такими ж зарядженими та щасливими, якими ви були на початку. Якщо готові поділитися своїми знахідками на тему навчання і викладання, зокрема з технологіями, будь ласка, напишіть нам.

Фото: Відділ інформації та маркетингу УКУ та ЦеНІТ.

Додаткові ресурси:

Eggleston, T. J., & Smith, G. E. (2002, Mar. 4). Parting ways: Ending your course 

Bransford, J. D., Brown, A. L., & Cocking, R. R. (2000). How people learn: Brain, mind, experience, and school

Elizabeth Bleicher. The Last Class: Critical Thinking, Reflection, Course Effectiveness, and Student Engagement:  https://digitalcommons.unl.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1129&context=nchchip

Reflecting on the Last Day of Class. Endings Can Be Important Beginnings: https://learning.northeastern.edu/reflecting-on-the-last-day-of-class/

Timmons, B. Wagner. The Last Class: A Critical Course Component: https://www.facultyfocus.com/articles/effective-teaching-strategies/last-class-critical-course-component/

Категорія:

Підписатися на новини блогу

pornobis.net duvporn.net pornovidio.com