Блог Центру навчальних та інноваційних технологій УКУ

про методики викладання в т.ч. із технологіями, про освітні ресурси, цифрові інструменти та багато іншого.

Повернутися

385 Переглядів

Про КОТів* і студентів

Звідки ви знаєте, що під час заняття ваші студенти дійсно навчаються?

 

 

Це було одне з перших питань, із яким мене та колег зустрів тренінг у Києво-Могилянській академії, організований в рамках співробітництва з CAFÉ (Centre for the Advancement of Faculty Excellence)  при університеті МакЮена (Канада). І відповідь виявилась дискусійною та цікавою: «Ніяк!» Точніше не існує чітко визначених, якихось специфічних ознак того, що в аудиторії відбувається навчання.

Про це можуть свідчити сяючі очі й запитання від аудиторії, але ці ознаки не є вичерпними і зовсім не свідчать, що інформація засвоюється. Наприклад, студент, який у цей час гуглить інформацію з актуальної теми, не гірше засвоює її, ніж той, хто уважно слухає лектора. Як зауважив Пол Мартін, один із ведучих тренінгу:

 

Навчання може відбутися й за відсутності безпосереднього викладання, однак викладання без навчання – це не більше, ніж просто розмови

Paul_1_naukma

Мабуть, у цей момент більшість із нас подумала так само, як і я свого часу, – про різноманітні методи та техніки, які дають змогу кількісно й якісно перевірити рівень здобутих під час пари знань. Тестування, опитування й інші види оцінювання дійсно можуть бути помічними в тому, щоб зрозуміти, чи було засвоєно матеріал, але зазвичай ми усвідомлюємо це вже постфактум і маємо шанс змінити щось у своєму курсі.

Краще регулярно проводити профілактику «сюрпризів». Які навчальні сюрпризи я маю на увазі? Наприклад, коли студент, прослухавши доповідь захопленого викладача, погано написав тестовий контроль з цієї теми. Хіба так не буває? Отож варто послідовно боротися з емоційним вигоранням студента і викладача, а для цього в кожній ситуації треба шукати ефективних способів контролю навчання впродовж цілого семестру.

І перш ніж запропонувати варіанти, як розв’язати якесь із цих питань, спробуйте зупинитись й поставити собі три прості запитання: «Яких навичок та знань я хочу навчити?», «У який спосіб я зможу з’ясувати, чи засвоїли їх студенти?» і, мабуть, найголовніше: «Як я можу допомогти студентам вчитися краще?»

 

Наприклад, викладаючи дисципліни клінічної психології, і я можу відповісти собі так:

 

Я хочу навчити студентів розуміти, чим відрізняється розлад соціальної тривоги від уникаючого розладу особистості (повірте на слово, питання не з легких, однак дуже актуальне). Щоб перевірити, чи правильно вони мене зрозуміли й засвоїли матеріал, я можу організувати їм обговорення цього питання у малих групах, а потім запропонувати груповий тест із використанням систем онлайнового навчання, який би одразу показував результат у вигляді графіку, статистики чи іншої форми візуальної презентації. Якщо ж будуть прогалини у або з’являться дискусійні питання, то ще кілька хвилин присвятити для обговорення.

 

Як видно, вимальовується певний варіант розгортання навчальної ситуації – можливо, не найоригінальніший, але дієвий. Можна також запропонувати студентам самим оцінити це ж саме тестування, і ми помітимо, що, оцінюючи, співпрацюючи й обговорюючи, студенти посилюють розуміння як змісту викладеного матеріалу й курсу, так і зміцнюють власні навички та компетентності щодо навчання.

Це один із варіантів, із яким нас познайомили ведучі тренінгу – CAT’s (classroom assessment techniques). Мета цієї методики полягає в тому, щоб зосередити фокус уваги викладачів і студентів на вдосконаленні навчання, а не на вдосконаленні викладання. Їхні розробники вказують, що стратегія вдосконалення навчання часто буває ефективнішою за зміну стилю викладання чи поведінки викладача, оскільки допомагає студентам змінити неефективні навчальні звички та/або розвинути метакогнітивні навички (наприклад, уміння думати про власний спосіб мислення та навчання, критично оцінювати межі власної компетеності тощо).

Незважаючи, що викладачі можуть вільно обирати які завгодно CAT’s і в процесі роботи з цим арсеналом можливостей важко запропонувати стандартний підхід, вони все ж таки мають спільні риси й підпорядковані рекомендованим правилам:

  • майже ніколи не оцінюються (їхня ціль та мета – підтримувати навчання, а не ставити оцінки);

  • майже завжди проводиться анонімно (як варіант, у груповому форматі, що може сприяти колаборативному навчанню);

  • передбачають створення та підтримання постійного циклу зворотного зв’язку й рефлексії;

  • легко інтегровуються у звичайні види навчальних діяльностей (тому їх без проблем можуть застосовувати інші викладачі);

  • побудовані на хороших практиках, які вже зарекомендували себе й передбачають можливість модифікацій;

  • спрямовані на розвиток навичок самооцінювання та метакогнітивних здібностей.

Avramchuk_NAUKMA

Кілька підказок, щоб CAT’s були успішними:

 

CAT’s мають бути максимально простими й швидкими для виконання, тому (а) розбивайте тривалі або великі завдання на невеличкі частини, щоб результати кожного були зрозумілими, однозначними й легко вимірюваними, а також (б) використовуйте кількаетапні дедлайни – не призначайте одну і ту саму дату для виконання одразу всіх завдань.

Поєднуйте форми проведення оцінювання. Нехай студенти оцінюють і одне одного, і самостійно оцінюють власні результати.

Що частіше ви використовуєте CAT’s у повсякденному навчанні, то ефективнішими вони стають.

Переглядайте результати попередніх CAT’s перед заняттям і використовуйте їх для уточнень чи інших завдань.

Пов’язуйте групові CAT’s у класі з очікуваннями студентів щодо курсу чи конкретного заняття.

Обговорюйте результати.

Отож CAT’s виглядають простими й швидкими інструментами в арсеналі викладача, щоб допомогти студентам розвинути їхні навчальні компетентності та оцінити, наскільки добре вони розуміють зміст курсу і засвоюють викладений матеріал. Їх можна гнучко і легко інтегрувати у більшість навчальних курсів, а доступність реалізації за допомогою електронних засобів й онлайн-платформ робить CAT’s перспективними та привабливими як для викладачів, так й для студентів.     

Додаткова література:

Classroom Assessment Techniques: A Handbook for College Teachers, 2nd edition, by Thomas A. Angelo and K. Patricia Cross (Jossey-Bass, 1993).

Classroom Assessment Techniques (CATs)  https://cft.vanderbilt.edu/guides-sub-pages/cats/

Sample Classroom Assessment Techniques (CATs) http://ctl.gatech.edu/sites/default/files/images/cats_for_assessing_reactions_to_teaching_assignments_and_class_activities.pdf

*гра слів з англомовного варіанту CAT’s – Classroom Assessment Techniques

Категорія:

Підписатися на новини блогу

pornobis.net duvporn.net pornovidio.com