“Ігнорувати не можна вирішити”: шляхи розв’язання проблем
Далі автори розглядають різні способи вирішення проблем і їхній зв’язок із тими труднощами чи викликами, що залишаються актуальними, вказуючи на те, що проблеми можна розв’язати, (1) ігноруючи їх, (2) просто декларуючи їхню відсутність (мовляв, немає достатньо серйозних проблем), або (3) залишаючи проблеми невирішеними і дозволяючи їм зникнути з поля зору.
Жоден із цих способів, очевидно, не виглядає продуктивним і залишається питання, в який же спосіб автори пропонують, зрештою, розв’язувати проблеми організацій, якщо цих шляхів, по суті, є лише два: (1) вихід, не пов’язаний із проблемою і (2) проблеми, які не призводять до виходу. Що ж тоді робити? По-перше, ця теорія є описовою, а не нормативною, і її користь полягає у тому, що вона допомагає побачити певні зв’язки та процеси. По-друге, автори все-таки формулюють певні імплікації для організацій загалом і для закладів освіти зокрема.
Перший їхній висновок, що ґрунтується на емпіричних дослідженнях і спостереженнях за тим, як насправді відбувається прийняття рішень в установах, полягає в тому, що той раціональний спосіб, коли учасники оцінюють ризики та переваги певних варіантів, обираючи оптимальне рішення, не є тим, який використовують найчастіше. Натомість домінують два ірраціональні способи, особливо в тих організаціях, які ми називаємо організованими анархіями, зокрема в освітніх закладах.
Сформульовані авторами імплікації для університетів не виглядають надто оптимістичними, тому що процес ухвалення рішень не завжди розв’язує проблеми, рішення часто приймаються хаотично, під впливом різних зовнішніх впливів і без жодного зв’язку з проблемами, що існують. Також люди, які мають час, бажання та ресурс, щоб вирішувати проблеми, перебувають у стані конфлікту. Дуже важливі рішення, які приймають у закладі, хоч і впливають на життя інституції, однак часто не розв’язують тієї проблеми, яка в ній існувала.
Отож основна користь моделі полягає в тому, що вона дає змогу зрозуміти, що ж відбувається в умовах очевидної хаотичності, і в такий спосіб частково зменшує фрустрацію від того, що важливі речі не відбуваються, а натомість відбувається те, що для учасників подій виглядає менш важливим. Коли ми розуміємо, що відбувається, це наближає нас до спроб опанувати цей хаос.
У статті є також певні практичні поради авторів. За їхніми словами, прийняття чи неприйняття певного рішення залежить від збігу певних факторів, які можуть бути використані або не використані в напрямку розв’язання певної проблеми. Тому важливо тримати в полі зору час, енергію (persistence – наполегливість), увагу до змісту, а не статусу, залучення різних сторін, особливо з опозиційними точками зору, створення можливостей для ситуації вибору (тобто самих контейнерів), а також неодмінно враховувати попередній досвід розв’язання схожих ситуацій.