про методики викладання в т.ч. із технологіями, про освітні ресурси, цифрові інструменти та багато іншого.
477 Переглядів
Після перегляду «академічних блогів» на веб-сторінках американських та європейських вишів у мене виникали різні запитання:
Чому науковці, які викладають в університетах, працюють в архівах і лабораторіях, пишуть наукові статті, готують доповіді для конференцій, пишуть ще й блоги?
Для кого і навіщо вони це роблять?
Про що вони пишуть у своїх блогах?
Як виявилось, такі питання вже давно ставили собі відомі журналісти та дослідники питань вищої освіти.
І ось що найцікавіше: одного разу один короткий блог спонукав авторитетних учених провести ціле дослідження академічних блогів та написати про це ґрунтовну статтю у фаховому журналі. Отож спочатку був блог. А вже потім – і наукова стаття!
Йдеться про коротенький блог 2012 року ‘Why academics should blog’, опублікований The Huffington Post, що привернув увагу дослідниць Inger Mewburn та Pat Thomson. У своєму дописі автор розмірковує про дев’ять аргументів, які надихають його самого і його колег писати блоги. Цікаво, що McGuire дійшов до цих висновків лише після одного курсу (!) з Media Theory, який прослухав у Concordia University.
Вам треба покращити свій стиль.
У наукових журналах домінує науковий жаргон та складний виклад матеріалу і більшість науковців просто не вміють писати зрозуміло і доступно. Блог – це можливість попрактикуватись.
Деякі з Ваших ідей є відверто дурними. Тож краще почути про це від читачів блогу. І якнайшвидше!
Головне призначення «академічного середовища» – розширювати знання. Знання та цікаві ідеї треба поширювати поза університетськими стінами, а не «обмежувати» їх науковими журналами та конференціями.
Блог допоможе збільшити читацьку аудиторію. Оскільки його зможуть прочитати не лише спеціалісти з певного питання, але й «інші».
Блог захищає та розвиває Ваші ідеї.
Блог – це репутація. Поислання на Ваші блоги – це своєрідна валюта, яка вказує, хто посилався на Ваш блог і наскільки часто.
Лінкування – це краще, ніж підрядкові посилання. Вони дають змогу негайно отримати доступ до джерела інформації.
Наукові журнали та блоги можуть співіснувати.
Що останнім часом зробили для Вас наукові журнали?
Артикульовані у блозі проблеми та аргументи привернули увагу Inger Mewburn та Pat Thomson, двох фахівців зі сфери вищої освіти, які працюють в Австралії та Великій Британії. Як наслідок, у 2013 році на сторінках журналу «Studies in Higher Education» з’явилось їхнє спільне – вже наукове – дослідження «академічних блогів».
На думку дослідниць, основною метою згаданого з’явилось блогера (McGuire) було довести, що науковці спілкуються лише з науковцями, оскільки не вміють спілкуватись з «іншими». Проте, як виявилось, це не єдина точка зору. Передумовою їхнього дослідження 100 академічних блогів стало саме різноманіття поглядів, дискусія між прихильниками та опонентами цієї діяльності та відсутність ґрунтовних емпіричних досліджень.
Іnger Mewburna та Pat Thomsonb роблять припущення, що академічне блогерство працює як ‘gift economy’ та ‘virtual staff room’ одночасно. Тому слід відійти від простого захисту блогерства і перейти до глибокого розуміння потенційних можливостей та викликів, щоб зробити цю сферу продуктивним простором для її користувачів.
Переважна більшість сучасних публікацій трактують блог лише з педагогічної перспективи. Проте основною метою дослідниць було дослідити ті блоги, що є ‘extra-curricular’ діяльністю вчених (окрім викладання та наукових досліджень). На цю тему, на жаль, розвідок набагато менше, але вони існують.
На час написання статті існувало 60 мільйонів блогів, які були розміщені на wordpress.com, і не існувало жодного списку академічних блогів. Тому для їх відбору було вибрано певні категорії: автор блогу має бути викладачем/працівником наукової/освітньої інституції, що задекларував у блозі певні професійні цілі, і має контакти з іншими академічними блогами (наявність ‘blog roll’).
Для початку цього дослідження авторки використали власні блоги і «мережі». Також вони скористались блогами The Guardian, списками вчених із Лондонської школи економіки на Твіттері, пошуком блогів через Google, використовуючи такі слова, як ‘academic’, ‘professor’ ‘research’. У такий спосіб було сформовано список зі 100 блогів.
49 % Велика Британія
40 % США
5% блогерів з Канади
6% з Австралії
Більшість авторів належить до категорій – academic та ‘para-academic’ staff. У дуже рідкісних випадках це науковці в емеритурі.
Щодо спеціальностей, то 43% – гуманітарні та соціальні науки, 20% – точні науки, 37% не мають чіткого визначення профілю.
Self help. Поради студентам та дослідникам для вирішення стресових ситуацій в науковому середовищі.
Descriptions of academic practices. Рефлексії про академічну роботу, подекуди з педагогічною метою.
Technical advice. Поради щодо використання технічних засобів для академічної діяльності.
Academic culture critique. Рефлексії та коментування різних аспектів академічного життя.
Research dissemination. Висновки та результати досліджень написані «ненауковою мовою».
Career advice. Поради для аспірантів та студентів, подекуди із аналізом ринку праці та тактик щодо працевлаштування.
Personal reflections. Індивідуальний досвід, який подекуди не мав нічого спільного з академічною діяльністю.
Information. Інформування про різні події та можливості (конференції, форуми, гранти, проекти).
Teaching advice. Психологічні та педагогічні поради щодо викладання.
У цій частині дослідження було заплановано проаналізувати тональність та стилістику текстів. Як виявилось, вибрані блоги було написано як репортажі, журналістські статті, неформальні есеї, типові есеї, «педагогічні», сатиричні та «довірливі» тексти.
Як бачимо, академічні блоги є доволі строкатими за своєю тематикою, читацькою аудиторією та авторським складом. Також проведений у статті аналіз засвідчив, що блоги виникають переважно як «соціальні спільноти для практики» в контексті сучасної університетської політики.
Цікаво, чи змінилися б показники, якби дослідники проаналізували більшу кількість блогів, а також зняли «мовне обмеження»?!
*До списку потрапили лише англомовні блоги, тому відсотковий розподіл має свою специфіку.
