Блог Центру навчальних та інноваційних технологій УКУ

Щоб «перевернути клас», замало розмістити лекції онлайн, – вважає Якут Газі, декан факультету навчальних технологій та професійної освіти Технологічного інституту Джорджії (Атланта, США). Та й оптимальна форма навчання полягає не в тому, щоб проходити лекції наодинці, онлайн чи наживо (f2f). Щоб навчання було ефективним потрібно поєднати щонайменше шість видів навчальної роботи, як-от лекцію, закріплення матеріалу, зворотній зв’язок тощо. Якщо у навчальному процесі домінує лише щось одне – цього недостатньо для максимально продуктивного та ефективного навчального досвіду.

У «перевернутому класі» пасивні елементи навчання – його нижчі виміри – виносять поза межі навчальної аудиторії, що дає змогу використати аудиторні години для здобування активного досвіду в процесі навчання, наприклад, для командної взаємодії, проблемного навчання, обговорення досвіду з фахівцями «з перших рук» та залучення способів мислення вищого порядку. Щоб організувати такий підхід до «перевертання» навчального матеріалу, впродовж останніх років викладачі часто просто пропонували студентам опрацювати лекції онлайн. Попри те, що освітяни у всьому світі зосередили багато уваги та ресурсів на тому, щоб зробити ці лекції дійсно якісними, нам досі бракує чітких і збалансованих інструкцій щодо того, що ж, зрештою має відбуватися потім у навчальній аудиторії. Успішне «перевернуте навчання» – це не лише його вміст. Дуже важливими є такі три елементи ефективного навчання за «оберненою» моделлю:

На думку Якут Газі, саме на цей останній елемент звертають дуже мало уваги в межах «перевернутих» курсів.

«Перевернуті класи» мають у собі дуже багато переваг, як-от гнучкість, залучення студентів та можливість розвивати навички “цілісної людини”, зокрема автономію, спілкування, вміння працювати в команді та розв’язувати проблеми. Традиційні освітні методики найкраще забезпечують навчальні досягнення на нижньому рівні таксономії Блума, проте щоб досягнути складніших результатів навчання, необхідно більш активно залучати студентів до процесу та розвивати вищі навчальні навички – саме в цьому «перевернуте навчання» й мажу стати викладачеві у пригоді.

Водночас важливою частиною навчального досвіду учнів є також соціальні аспекти та весь контекст навчання. У нашому Технологічному інституті Джорджії ми організовуємо співпрацю викладачів, які укладають навчальні програми курсів, працюють над педагогічним дизайнування, а також фахівців зі створення відео контенту, намагаючись максимально ефективно використати методи та інструменти, які ми маємо в нашому розпорядженні, щоб забезпечити комплексний навчальний досвід в Інтернеті, який виходить за межі простого представлення контенту.

Щоб провести успішне «перевернуте заняття», доведеться докласти більше зусиль, ніж до традиційного, до того ж, йдеться не лише про попередню розробку та технічний запуск курсів, а й про те, що такі заняття вимагають ґрунтовнішого включення викладачів у процес. Дуже часто студентам і викладачам, які не звикли до такого способу навчання, потрібен час, щоб адаптуватися. Окрім цього, студенти мусять постійно розвивати навички самодисципліни та самоорганізації, щоб повною мірою скористатися перевагами «перевернутого навчання».

Сучасні освітні технології можуть зробити набагато більше, ніж просто записувати лекції. За їх допомогою можна змінити динаміку заняття, змінюючи саму структуру взаємодії між професорами та студентами, а навіть узагалі позбутися необхідності зустрічатися у визначений час, адже заняття можуть відбуватися асинхронно. Це також суттєво розширює аудиторію для тих завдань, які виконують студенти.

За словами професора Джонатана Різа з Університету Колорадо (США), записати свої лекції і давати змогу студентам проходити їх онлайн – це один із найбільш консервативних способів «перевернути» клас, якщо оцінювати цю методику з сучасного погляду. Доки курс усе ще зосереджений навколо лекцій, викладач навряд чи переосмислив його по-новому.  Відображати базову методику інформування-представлення старого курсу на нових технологічних платформах – це ніби вливати молоде вино у старі міхи, навряд чи такий підхід додасть якусь нову змінну до освітнього рівняння. Студенти з однаковим успіхом можуть і зупинити лекцію, щоб прослухати її ще раз, і відкрити сусідню вкладку в браузері, щоб перевірити Facebook – ніхто насправді не стежить за ними й не може бути впевненим, на що вони дійсно звертають увагу.

Викладачі, які цікавляться навчальними технологіями, мали б вирішити цілковито змінити дизайн своїх курсів, зокрема сформулювавши нові цілі та сформувавши нову структуру, а не лише намагаючись увібгати свої навчальні курси в онлайн-середовище. Щоб уникнути професійного самогубства, невиправдано підмінюючи спілкування з викладачем виконанням завдань на технологічних платформах, укладачі змішаних курсів повинні ухвалювати відповідальні та виважені рішення щодо того, які цифрові інструменти працюють на досягнення їхніх навчальних завдань, а які створюють перешкоди на цьому шляху.

Не змінюйте весь свій підхід до викладання тільки тому, що у Вашому колективі це несподівано стало трендом. Спробуйте кілька нових цифрових інструментів – і безкоштовних, і, можливо, комерційних, і змінюйте свій підхід до викладання тільки тоді, коли «намацаєте» ті інструменти, які допоможуть і Вам, і Вашим студентам покращити свій навчальний досвід. І нам, викладачам, мало б бути соромно не тоді, коли стратегія «перевернутого класу» не працює в межах нашого курсу, а тоді, коли ми думаємо, що це – єдина стратегію, яку можуть запропонувати сучасні освітні технології.

Про те, чи насправді аудиторний досвід можна замінити на онлайн-лекцію, розмірковує Роберт Талберт, професор математики Державного університету Гранд-Веллі (Мічиган, США):

 Якщо йдеться про інструкцію, яку студенти отримують в аудиторії, то такий досвід, без сумніву варто перевести в онлайновий режим. Студентам не потрібна «енергія натовпу», вони повинні отримувати доступ до лекцій так, як їм зручно, і там, де їм зручно.

Водночас, професор Талберт, наголошує на тому, що студенти мусять отримувати активний досвід, а не тільки ставити під час лекції запитання чи писати конспект. Йдеться про участь у розв’язуванні завдань на межі їхніх базових знань, а це можна втілити, тільки якщо реально примушувати студентів розширювати їхні уявлення про предмет вивчення під час взаємодії з іншими людьми. Лекція відіграє тут дуже важливу функцію: цей час і простір може надихати студентів, вибудовувати зв’язки і пропонувати певну перспективу. Однак за її допомогою не вдасться викотити камінь навчання на гору – тут студенти мусять взятися до справи самотужки.

Той вид аудиторного досвіду, який неможливо замінити на онлайн-лекцію, охоплює серйозне і складне активне навчання, яке найчастіше і є осердям курсу. Під час таких занять груповий вимір навчання є тим середовищем, у якому студенти намагаються застосувати, оцінювати синтезувати і творити – робити те, в чому вони найбільше потребують одне одного і викладачів. Зверніть увагу, що досвідчені викладачі радять навіть у програмах таких курсів використовувати лекції, які (1) будуть розміщені онлайн, (2) які легко знайти і (3) якщо під час активних аудиторних сесій їх нічого не дублюватиме.

«Перевернуті класи» не просто передислоковують лекцію з внутрішньо аудиторного в передаудиторний досвід – вони трансформують груповий контекст так, щоб сфокусувати його лише на активній фазі навчання. Якщо така трансформація не відбувається, студенти просто не приходять на заняття. Кожен викладач покликаний так організувати використання обмеженого аудиторного часу і простору, щоб це було для студентів максимально вигідним інвестуванням свого часу та енергії. Якщо така трансформація відбудеться, в аудиторіях ніде яблуку буде впасти.