Блог Центру навчальних та інноваційних технологій УКУ

про методики викладання в т.ч. із технологіями, про освітні ресурси, цифрові інструменти та багато іншого.

  • Головна
  • Інше
  • How to be a Happy Academic: роздуми про щастя у житті університету
Повернутися

139 Переглядів

How to be a Happy Academic: роздуми про щастя у житті університету

У 2018 році ми проводили дослідження особливостей психічного здоров’я наших студентів і опитали близько третини студентів, які навчалися на факультеті.  Ось якими були результати: 

23% досліджуваних скаржилися на значні симптоми дистресу, тривоги та депресії. Ці симптоми, в свою чергу, виявилися пов’язаними з міжособистісними проблемами та проблемами у навчанні. 27% опитаних  погодилися з твердженням про те, що на даний час їм потрібна психологічна допомога, а ще 36% відповіли “швидше так”. 

Такі результати узгоджуються з даними, отриманими в інших країнах світу. Зокрема у проекті College Health Assessment йдеться про 25% студентів, які потребують психологічної допомоги протягом навчального року. В опитуваннях, проведених університетами США, Канади, Британії та Австралії, від 40 до 60% студентів повідомляли про те, що впродовж навчального року переживали сильний стрес .

Виявляється, не такими вже щасливими є ті студентські роки, як про них розповідають. 

Якщо ж говорити про психічне благополуччя викладачів, то є дані про те, що близько половини з них повідомляють про виражену тривогу та депресію, а  розвиток психічних розладів у аспірантів в декілька разів ймовірніший, ніж загалом у популяції.

В обох випадках причини подібні: багато зовнішніх вимог, висока конкуренція, відсутність об’єктивних стандартів ефективності роботи, висока гнучкість, а відтак – невизначеність завдань (що, скільки і коли робити?) Більшу частину академічної роботи завжди можна зробити ще краще. 

Багато студентів, аспірантів та викладачів скаржаться, що працюють під тиском, понаднормово, вночі та на вихідних.  І при цьому, як зауважують A. Кларк та Б. Соуза, “no one has enough time”

“Настане літо – от тоді я нарешті й попрацюю”

Чи це єдиний можливий варіант академічного життя? Бристольський університет, до прикладу, вирішив не закривати очі на проблему психічного благополуччя і вирішив ввести для своїх студентів курс про щастя. Протягом 12 тижнів студентам пропонують зрозуміти природу щастя людини та виконати такі домашні завдання, як повноцінний сон, медитація, спонтанні прояви доброти, висловлення вдячності іншим. Адже саме такі дії щодо підвищення рівня щастя мають особливо багато наукових підтверджень.

 І в цьому є сенс, адже, як зазначає одна з дослідниць щастя С. Любомірскі, рівень щастя людини наполовину залежить від генетики, на 10% – від зовнішніх обставин, і аж на 40% – від наших дій та переконань. 

Це означає: (1) від самого народження є більш та менш щасливі люди; (2) рівень соціального статусу, зарплати, місце проживання, інші зовнішні регалії не мають визначального впливу на загальне самопочуття; (3) можна навчитися мислити і діяти так, щоб зробити життя більш насиченим позитивними емоціями та особистісним сенсом.  

І, напевно, ще одна думка – до щасливішого себе можна йти різними шляхами. 

Працювати ефективніше

Коли мова йде про щастя в академічному житті, то  щасливими студентами, аспірантами, науковцями та викладачами точно не народжуються. Чи можна  взагалі це поєднати?

Як сказала одна з моїх знайомих, «Щастя на роботі? Відпустіть мене у відпустку – от я й буду щаслива!»

 Автори книжки «How to Be a Happy Academic: A Guide to Being Effective in Research, Writing and Teaching» О. Кларк і Б. Соуза кажуть, що академічну роботу можна наповнити більшим сенсом та задоволенням, зробивши її більш ефективною та організувавши довкола власних цінностей та пріоритетів. 

 

Мабуть, є багато різних видів щастя, і одне з них – у добре організованій роботі.

Якщо на роботі Ви часто відчуваєте, що винні все й усім, швидко погоджуєтеся на пропозиції й миттєво хапаєтеся за виконання завдань, берете на себе забагато та часто виснажуєтеся, не впевнені, чи займаєтеся «правильними справами»,  тоді ця книжка може стати Вам у пригоді. А саме, допоможе навчитися обирати між тим, що робити, а чого не робити, зосереджуватися на найважливішому, зважувати, чи буде результат вартим витрачених зусиль, а також ефективніше використовувати час. 

Навіщо всім нам прагнути більшої ефективності? Принаймні для того, щоб залишилося більше часу на здоровий сон та відпочинок. Докладніше про те, як цього осягнути, можна прочитати у книжці, а наразі звернімося до кількох цінних ідей. 

Цінності – наше все

Уявімо собі запитання:

“Чим ти займаєшся на роботі?”

  • Варіант 1

    Вчу студентів, проводжу дослідження, пишу статті.

  • Варіант 2

    Плекаю майбутнє покоління фахівців, впливаю на свідомість людей, покращую життя, поширюю інформацію, яка може змінити світ.

У якому варіанті більше натхнення і бажання працювати?

А ось слова однієї з випускниць нашого університету (підглянула у соцмережах).

 Це вже третя моя “перша серйозна робота”, але цього разу насправді. Моя робота може змінити світ на краще. Я можу долучатися до розвитку діалогу між різними культурами в моїй країні. Допомагати складатись новим творчим зв’язкам в суспільстві – таким гарним, як візерунки на полотні, витканому з любов’ю. І робити суспільство навколо мене міцно підтримуючим і теплим, як плетена ковдра, для всіх вплетених у нього особливостей – для нас. 

А який сенс Ви вкладаєте у свою роботу? Who are you and what do you stand for?1

На роботі стільки всього можна зробити, але чи варто?

Ми всі знаємо людей, які добре працюють, однак зайняті не тими справами. “Dо things right – but they dо the wrong things”.2 

А все тому, що правильна робота є результатом свідомого вибору, а не відбиванням від поточних завдань, які валяться нам на голови. 

Наприклад, відомо, що ефективність дослідницької та викладацької роботи напряму залежить від кількості прочитаного та осмисленого. А тепер – увага! – питання: в кого з нас у записнику заплановано для цього окремий час? А як щодо часу на наради, листування, консультації – за результатами одного з опитувань вони поглинають майже 30% усього робочого часу. А як усе це стосується досягнення поставлених цілей? Дуже опосередковано. У реальному житті ми часто найважливіше відкладаємо на потім, на завершення дня, коли вже ні на що немає сили. Сумна реальність…

Піраміда успіху це авторський підхід до того, як виконувати академічну роботу ефективніше: обрати правильну роботу і не витрачати час на другорядні справи.

Насамперед для цього потрібно визначити індикатори успіху, потім формулювати пріоритети, визначати цілі, і лише згодом планувати конкретні завдання.

Уявіть собі, що Вас будуть вчити малювати картину – почати потрібно з найширших мазків, а тоді вже наносити дрібніші, поступово переходячи до деталей. Це, мабуть, основна ідея піраміди. Як і на картині, в житті важливі щоденні деталі, але при цьому важливо не втрачати ціліснішого бачення.  

Розмова про індикатори успіху

  • Що означає успіх для Вас у цей час на цій кар’єрній сходинці?

    Написати і захистити дисертацію? Стати експертом у певній вузькій галузі?

    Розвивати, збагачувати і підтримувати студентів?

    Обійняти якусь посаду? Отримати певний статус серед колег-науковців?

Індикатори успіху дають змогу розробити план дій, відстежувати прогрес та оцінити результат. Кожен індикатор успіху має свої пріоритети.

Розмова про пріоритети

  • Якими є Ваші пріоритети у науковій роботі?

    Писати статті, виступати на наукових заходах, публічно висвітлювати власні думки.

  • А чому Ви цього не робите?

    Бо на це не вистачає часу.

  • Тоді це не Ваші пріоритети.

    Оops…

Для кожного з нас важливо навчитися краще керувати власними пріоритетами. І це – важко. Адже за день перед нашими очима проноситься безліч нагальних справ, часто делегованих іншими. І тому, якщо ми не беремо на себе відповідальність за власні пріоритети, то інші легко роблять це замість нас. Без самовизначення та самодисципліни тут не обійтися.

У роботі викладача не важливо, скільки справ ти встиг виконати протягом дня, а ось що важливо – чи ти досягнув поставлених на день цілей?

 

У мене на робочому столі завжди є магічне число 1440, – ділиться лайфхаком бізнесмен Кевін Круз. – Саме стільки хвилин в одній добі. Кожна окрема хвилина – це унікальний ресурс, який більше ніколи не повернеться». А тепер думайте, на що варто витратити цю конкретну хвилину?

 

Не буду наводити прикладу розмови про цілі, а лише нагадаю, що кожна з поставлених цілей повинна бути специфічною, вимірюваною, досяжною, мати сенс та обмеження в часі (SMART). Наприклад, написати статтю до завершення місяця – це добра ціль. Крім того, ціллю може бути щось, що Ви раніше робили, але відтепер не будете робити. Наприклад, перевіряти всі студентські роботи до 17.00 у п’ятницю і не перевіряти жодної роботи на вихідних. Або не відповідати на електронні повідомлення протягом дня, лише в окремо запланований для цього час.  

Конкретні завдання – це те, що є найбільш очевидним у піраміді. Їх ніколи не буває замало. Сюди потрапляють усі справи – від чищення зубів до читання казки на ніч. Щоб відчувати себе успішними, важливо, щоб кожного дня ці справи узгоджувалися з пріоритетами. Якщо пріоритетом є розмістити курс у CMS, то організуйте собі протягом тижня кілька 30-ти хвилинних “сесій”, коли Ви будете цим займатися. Інакше – це не важлива справа, а лише гарна ідея. Як в анекдоті: «Я знову хочу в Париж. – А Ви вже там були? – Ні, я вже хотіла». 

Але як спонукати себе перейти від ідеї до реальних дій?

  • Важливі справи, узгоджені з пріоритетами та цілями, мають бути заплановані й записані.

  • На виконання кожної окремої справи радять планувати 30 хв – це оптимальний проміжок часу.   

  • Прокрастинація – це, звичайно, проблема, але, може, допоможе магічне число 1440?

Межі професійного вдосконалення не існує

Це, водночас, і погана, і добра новина. З одного боку, кожного разу треба усвідомлювати і приймати власну недосконалість – і це не просто. Але, з іншого боку, в світі залишається ще стільки всього цікавого, чому можна навчитися. 

Отже, якщо мова йде про роботу викладача, то О. Кларк і Б. Соуза рекомендують викладачам розвивати в собі такі навички: креативність, навички роботи з людьми, ефективне навчання, вміння впливати на інших, навичку письма та кращі системи звичок загалом.  

За що я особисто вдячна цій книжці?

  • Замість того, щоб займатися невідомо чим, дивлюся тепер на число 1440 і розумію, що маю на що використати ці хвилини.

  • Замість того, щоб метушитися між безліччю незавершених справ, повторюю – це, і це, і це зараз не є моїми пріоритетами.

  • Почала частіше задавати собі питання “навіщо”? Поки що відповіді вислизають, але я не здаюся, продовжую шукати…

А ще я припускаю, що між рівнем щастя студентів і викладачів існує, мабуть, статистично значимий кореляційний зв’язок.

1Alexander ClarkBailey SousaHow to Be a Happy Academic: A Guide to Being Effective in Research, Writing and Teaching, SAGE Publications Ltd. – P. 31

2 Там само. – P. 13

Джерела статті та додаткова література: 

Alexander ClarkBailey SousaHow to Be a Happy Academic: A Guide to Being Effective in Research, Writing and Teaching, SAGE Publications Ltd. 240 p.

Alexander Clark, Bailey Sousa. Running to stand still on the academic treadmill? Pursue happiness instead: https://www.timeshighereducation.com/opinion/running-stand-still-academic-treadmill-pursue-happiness-instead

Richard Cooke, Bridgette M. Bewick, Michael Barkham, Margaret Bradley, Kerry Audin. Measuring, monitoring and managing the psychological well-being of first year university students: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/03069880600942624

Maddy Fowler. Mental illness a growing problem among college students: https://www.ubspectrum.com/article/2017/11/mental-illness-a-growing-problem-among-college-students

Категорія:

Підписатися на новини блогу

pornobis.net duvporn.net pornovidio.com